Що тебе тішить, пуста балерино?
Що тобі сниться, зів'яла краса?
Тобі вже давно не прислужує рима,
Тобі вже давно не дарують серця.
Ти більш не малюєш танець води
Ти осушила поезії ріки.
Тобі не співають весняні птахи
Не підтанцьовує вітер.
Чи сняться тобі твої втрачені сни?
Чи любить тебе марна слава?
Тобі не була властива краса
Ти жоден раз не кохала.
Лиш в'язкі поцілунки холодних губ,
Так м’яко торкались тебе
Й троянди тендітної подиху звук
Зів'яв.
О! Як рідко вона цвіте…
І серця холодного рівний стук
Звучить, коли ти танцюєш.
І більше не чути трепоту рук,
Коли тобі аплодують.
Ти більш не ховаєш очей
Від втоми й солодкої слави.
Чи щось тебе тішить, пуста балерино...?
І квіти червоні – до ніг,
Зів'яли…
