Легше всього це померти
Здати випадку життя,
А відчуй, як в сорок першім
Вибігали з укриття
І кидались в бій атаку
Тіло кидали у смерть,
Наганяло в душу страху
Бачити її терпець,
Що ось біля тебе трісне
Бахне, кулею свистить
І у серце сильне, міцне,
Та не з сталі, улетить…
Не боявся… Відчуваєш
Як по спині піт тече,
Як ревіла хижа зграя
І тримала за плече?
Як вона кусала землю
І вгризалася у грунт
І ти бачив, як даремно
Помирав хтось від отрут
Тут в’їдалися у тіло,
Кулі! Різали навпіл,
Як надворі сутеніло
Від багряно-чорних тіл!
Як у вухах закладало,
Ти губився і страждав,
Переляку було мало,
Ти свого лише чекав
Грона із свинцю й нагоди,
Де сяйне вмить карабін
І на грудях нагороди
Не повернуть твій загін!
Ти вже бачиш чорну косу
Апатично мчиш вперед
І кістляву ногу босу
І з-під мантії скелет
Смерть! Її ти не боїшся,
Лиш вона є твій Харон,
Ти лише на себе злишся,
Бо не хочеш у полон!
Ти зриваєш всю горлянку
Падаєш, стріляеш в танк
Ти собі дав слово зранку
Не загинеш просто так!
Зв’язку з трьох гранат жбурляєш
І уже палаєш сам
Груди сила розперає
Очі затуля туман!
Ти підносишся до неба
Рано.. йти й горіти в дим
Та воно тобі й не треба
Є патрон ще… й не один
Пам’ять є - жива криниця
З смаком крові, вогняна
Перемога нам не сниться…
Подарована вона!
Чудові вірші! Це так чудово описати ті трагічні і героїчні дні. Бережемо пам'ять про мужність та героїм наших предків! Честь вам і слава та такі вірші!
Go Love Ash відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Євгене за добрі слова! Дуже приємно, що Ви завітали на мою сторінку
Чудовий вірш! 
