Не спи моя рідна Країна,
Прокинься, благаю – народ.
Невже тобі байдуже стало,
За що в бій пішов патріот.
Нас нищать, як Націю честі,
Вбивають, а ми мовчимо…
Чому, поясніть – українці,
Забули ми все, що було…?
Майдан, революція, гідність,
А потім…, поразка, ганьба.
Катам, Україна у власність,
Народу ж, війна та тюрма.
Як можна терпіти свавілля,
Та жити так далі, скажіть?
Поки ми, ще Нація вільна,
Майбутнє своє захистіть!
Прокинься, благаю – Вкраїно,
Не спи, моя рідна земля!
Для мене, ти завжди, Єдина,
Неначе Святе немовля.
Олександр Кобиляков
