Ковтнув горілки зранку дід,
Мов розвиднився весь світ,
Реготить, немов здурів,
Бабу взяв та розбудив.
Мов завзятий казанова, -
«Пані, ви, така чудова,
Рівні гарні білі зуби,
А які медові губи.
Гнучкий стан і пишні груди,
Доведеш мене до згуби,
А яка пишна коса,
Не коса – справжня краса».
Баба кліпає очима,
Якась є тому причина,
Розв’язавсь язик, мов міх,
А тоді підняла сміх.
«Чи ти, діду, одурів,
Глузд свій зовсім розгубив,
Стан давно за сто сягнув,
Вставні зуби ти забув.
На губах лиш валер’янка,
Ось така я куртизанка»,
«Ну не баба, а фашист,
Маєш артистичний хист».
Баба руки під матрац,
«Ах, старий ти ловелас,
Вкрав пляшину, старий пень,
Без роботи пройде день».
Летить кáпець, мов та куля,
З глузду з’їхала бабуля.
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/1008-did-lovelas.html