Подорожуючи між марев одного короля
Я зустрів його дорогу місячну королеву
Тоді якраз в розпалі був пишний бал
А вона була прикрасою яка освітлювала зал
Королева запала мені в душу ніби жива
Ніби то зовсім і не королівського розуму вигадка
Як скажіть може бути у вигадки, у марева
Такий пронизливий погляд і така його вага
З часом я почав забувати місячну королеву
Забувати її чарівний погляд, чарівну її отруту
У снах ж не буває збігів, як не буває повторів
Та я зустрів її знову на одному з островів
Вона знову була сувора, а погляд був тяжким
Королева твої блакитні очі насолода очам моїм
Королево твої плавкі рухи твій чарівний танок
Неправда, омана, згуба — ніг твоїх кожний крок
Я втонув у чарах неймовірно справжної королеви
Втонув у мареві геніального вигаданого образу
Та у тобі немає правди моя ніжна високосте
В наступному мареві зникнуть твої тонкості
