Між ними тільки дві стіни,
які так легко подолати.
Але ховаються вони,
щоб їх ламать не починати.
Між ними вулиця і сніг.
А ще дерева, дощ і сонце.
І вітер їх з'єднати б міг,
якби пробили два віконця.
Між ними стежечка лежить.
Щодня рахує сотні кроків,
та разом їх сліди зустріть
марно чекає десять років.
Між ними спогади одні
та схожі сни вночі літають.
Але й про мрії ті ж самі
вони нічого вже не знають.