Краєчком ока позирав,
На мамині пожитки,
Що з цим робити він не знав,
Взялася, де, і звідки?
Приїхала, а хто чекав?
Поважні гості в хаті,
А потім щось забелькотав, -
«Ми дуже, мамо, раді.
Ти відпочинь ось там внизу,
У тіні під вербою,
Речі в комору віднесу,
Та вийду за тобою».
Присіла мама, а душа,
Тремтіла, билась в грудях,
Вона ж не варта і гроша,
Як з’явиться на людях?
Старенькі капці та кофтина,
Тремтять зморщені руки,
А син єдина то дитина,
Не вийшли і онуки.
За обрій сонце вже пішло,
Не відчула, як задрімала,
В хаті від гульок все гуло,
Давно вже зайва стала.
Пісня про рушник летить,
Співає син завзято,
Мама зіщулилася спить,
В синочка її свято.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/999-mamin-vizit.html