ці нічні вулички!
в них відбились тисячоліття
тисячокроків'ям,
але, навіть й вони (тисячоліття)
стихнуть в полоні безсмерття!
о, ці нічні вулички!
повертаючись кожного вечора,
я йду вверх -
а униз - утікають відлунням,
мої роки невпинно і невблаганно;
так, і серце моє
невпинно і невблаганно
стихає,
стиха,
сти..