Завершальна збірка текстів докінця познайомить зі мною та з моїм бідним та загниваючим внутрішнім світом, назва збірки відповідна.
Місяць гуляє по небосхилу
Сонце дарує йому силу
Вітер прошиває наскрізь шкіру
Ніч втрачає почуття міри
Місяць. Місяць. Місяць.
Рік! Рік. Рік. Рік. Рік.
Роки, ночі, вітри
Сонце…
Малюнки тіней
Долини туманів
Світ темно-синій
Я – не останній…
Відлуння гітари
Звільнені чари
Розлетілись по вітру
Перехід на нітро
Третя осінь на рахунку.
Я пустий, без подарунку.
Частіше все сумний, неговіркий.
Все рідше жвавий та нестримний.
Спосіб життя лізе боком,
Я сумую за далеким роком.
Я був помислами чистий!
Багатий, душею світлий!
Вік мій підлітковий золотий,
Ріка підмила берег крутий.
Малюнки тіней
Долини туманів
Світ темно-синій
Я – не останній…
Відлуння гітари
Звільнені чари
Розлетілись по вітру
Тепер не милі очі хитрі
Щось не зовсім весело.
Затухли палкі вогні.
Розламалося внутрішнє кресало.
Сонце пропало в лайні.
Кожної осені я сам.
Відчуваю це. І це по-різному.
Мої історії не дотягують до драм.
Але це не фільм - це по-справжньому.
Напевно, постарів...
Скільки осені минуло днів,
а я не роблю нових фото:
однаково одманітні надто.
Малюнки тіней
Долини туманів
Світ темно-синій
Я – не останній…
Відлуння гітари
Звільнені чари
Розлетілись по вітру
Тепер не милі очі хитрі
Осінь 2014.