Крихка тиша чутна за вікном,
скільки це триватиме не знаєш.
Сподіваєшся на тихий й мирний сон,
але вибухів всю ніч чекаєш.
Ось і знов все почалось:
грохіт сильний, падають снаряди
наче гамір, чуєш б’ється щось
дуже громко. Вже працюють Гради.
Скільки ж це триватиме не знаю,
може мить, а може на всю ніч.
Миру й злагоди усім я нам бажаю,
але тут війна – не гарна оця річ.
Як кричать: Всі хочемо ми миру!
Але що ж не робим ані трох,
забажали безкоштовненького сиру,
а війну отримали та мох.
Чутно свист, це щось летить над хатой,
треба швидко бігти у підвал.
Запаслись знеболюючим, ватой,
перев’язки лікар по-сусідству дав.
Десь упало дуже мощно,
ось електрики уже нема,
то підстанція – я знаю точно,
Бачиш, всі порвало провода.
Мабуть тиша наступила…
Невже скінчилась війна?
Я би гарний торт купила
тільки б лишилась жива!
Скільки буде це тривати?
Це не скаже Вам ніхто!
Пушки будуть працювати,
тиша щезне, винен хто?
Просим Бога захистити
та ідемо ми вбивать,
руки в крові замастити,
чим будемо відперать?
Скільки люду гине, гине…
Погоріли всі лани!
Скоро в крові все загине,
убивати припини!
Дуже хочеться спокою,
миру в серці і в очах.
Дім не згадувать з тоскою,
Жити й не чекати «Бах»!
Ось і болісна хвилина,
серце наскрізь аж болить,
матері ховають сина,
Найтрагічніша ця мить…
Я благаю схаменіться,
Вас я прошу і молю!
Зупиніться, примириться,
досить лиха та жалю!
Гинуть люди, гинуть діти,
всі зруйновані хати…
Як із рук цих кров відмити?
Ти стріляти припини!
Бу́ли всі колись ми браття,
Але ж сталося то що?
Догорить і це багаття,
нам війна оця нащо?
Повернутись у кріпацтво,
стать рабами ми панів?
Добрих якостей багатство,
все розтратити схотів?
Вільно думку ти не скажеш,
Що схотів не зробиш Ти,
Лестощами блюдо змажеш…
Да які ми вже брати?!
Може буде як раніше?
Але ні, поглянь навкруг…
Все розтрощено та лише
залишився сонця круг…
Ще благаю: Зупиніться!
Вас я прошу і молю!
Скільки можна? Схаменіться!
Досить лиха та жалю!
Дуже хочу щоб в країні
була тиша й доброта!
Щоб на рідній Україні
не була оця війна!