Німа, без сил хитаюсь від хвиль,
Що лоскочуть неприкриті скелі
Багровою кров'ю.
Душа відліта без усіляких зусиль
Вище за хмаристі неба стелі
З любов'ю.
І жоден маяк не зігріє більше ніколи,
Бо подих із льоду з середини серця
Виходить.
Притихнуть слова. Полишать хвилі багрові
Маякові стіни й покличуть гонця
Хай приходить…
12.09.2015
