істинне "Я" кожної людини, воно найчастіше залишається неусвідомленим, бо людина, кажучи про себе "я" - має на увазі власне его (его, якщо дуже стисло, це ментальний - надуманий-видуманий - образ себЕ, асоціюється з речовинним світом і "матеріальними", речовинними, фізичними, тобто стосунками і взаємодіми - так, як ми традиційно і сприймаємо себе і світ нашою традиційною свідомістю)- на рівні его усе є прив"язаність, а зв"язки - це сфера духовних планів... знаємо ж, що духовні плани проникають і на фізичні рівні буття, тому і Любов, як духовний зв"язок нетлінний між людським сутностями тут можлива, але за умови, що обидві "половинки" одночасно втілилися у фізиному плані нашому і зустрілися, але в основному усі ми так-но шукаємо у цьому світі тих наших, кого тут може зовсім і нема... вони, ті, кого шукаємо, вічно є, але на рівні "Аз Єсьм...", а на цей рівень треба навчитися здійматися свідомістю своєю, - там наші "Я" бачаться і єдині із істинними своїми "половинками", про які існує легенда (насправді це не легенда, а туманна інформація, що транслюється у раціональне мислення від емоційно-образного (магічного) пласта самосвідомості...)- тому "ідельні"(справжні) образи - тут, у земному світі, накладаються на якісь випадкові форми, які не є по суті своїй тими, якими їх хотять бачити і вже бачать, не є "половинками" - так виникають нетривалі прив"язаності і ілюзії, бо пошук відбувається з обох сторін...
це складна і водночас проста "таємниця" - таємниця суцільних розбитих сердець і нещасливих любовій... було б бажання ту таємницю одкрити кожному для себе і розібратися - чому так виходить і повторюється... ну хіба можливо таке, щоб половинки справді Цілого - не співпали, якщо вони справді половинки і справді Єдиного Цілого? а якщо не співпали - то може все-таки не-половинки? а тільки обрані раціональним мисленням форми, на які его прикріпило-прив"язало у пристрасних сподіваннях своїх бажаний образ того, кого уявою розпливчасто бачить-ві