Ти з’явилась мерехтливою зорею
І потрапила у плин мого життя.
Я щасливий, що й над долею моєю
Відгриміли грози забуття.
Я щасливий, бо ти краща з подруг моїх,
І сестрою від душі тебе зову.
Ти смієшся – і я бачу в очах твоїх
Дивний світ пісень і чарівну красу.
Кожне слово твоє, що із вуст злітає,
Обернувшись птахом, пестить мені слух.
А про очі… очі. Хто про них спитає?
А у мене ж просто відбирає дух.
І живу в турботах, маючи надію,
Може ти й для мене колись знайдеш час.
Може колись вітер минуле навіє
Й ти згадаєш дружбу, що єднала нас.
15.08.1997 р.
