Ідемо по пустелі піщаній,
дюна перед нами,
ти обходиш повільно і плавно,
я пробираюся прямо.
Обійшовши - простягнеш мені свою руку,
доторкнусь до твоєї руки.
Дмухнув вітер прохолодним повітрям
рука відразу ж відпустила мою.
Пісок засипить стомлені ноги
та повалить тіло додолу,
ти обернешся - глянеш на мене
і опустиш коліна до низу.
Поцілунком ніжним втамуєш
весь мій набутий страх,
потім пильно у вічі поглянеш,
побачу сум у твоїх очах.
Піднімешся та попрямуєш
туди де самотність і тиша,
залишивши помирати мене
серед пустельного рифу.
жовтень. 2015р
