Дорога до пекла довжиною в життя
Вимощена і квітами, і кістками.
На ній – любов, поміж куп сміття,
Які збираєш, повір, роками.
І ця дорога, і всі стежки,
Що мають напрям один – до смерті…
Такі стрімкі, і такі відверті,
Як пам'ять, як прожит́і роки.,
Як кров, що пульсуючи, не дає спинитись –
Несе від серця жагу життя,
Як щастя, що може лишень наснитись,
І страх, як вовче нічне виття.
Ти можеш казати: "Написані ролі!..",
Що злий сценарист прописав тобі біль.
Повір, не існує ніякої долі,
А є тільки вибір, солодкий як хміль,
Терпкий, як вино, що розпалює душі,
Як шторм, що рятує з нудьги кораблі,
Які заблукали й вмирають на суші,
Як пт́ахи без неба, жита без землі.
