Вона приходить, ніби увісні,
Дарує ніжність і солодкий присмак цукру,
Зволожує вуста завжди сумні,
В очах запалює блиск іскор незабутніх.
Вона вогнем обпалює серця,
Із душ сукає линви; в небо їх підносить
І кожному її лик до лиця,
Бо світ в любові тільки зберегтися зможе!
Вона життя продовжує, горить
У ній щасливі люди на планеті нашій,
Тож, нехай кожен нею зазорить,
Відступлять біди й мир настане зразу!!!