Загорнуся тобою, мов ковдрою.
Проросту у тобі, мов калинонька,
Причарована твоєю вродою.
Вже не можу без тебе й хвилиноньки.
«Ти – моя!» - то для мене, мов музика,
Я літаю у небі пташиною.
І тримає мене, лиш твоя рука,
В гОрі й радості тут до загину я.
Непокірна була і нескорена,
Та з тобою я стала вже іншою.
Від колишньої пристрасті втомлена,
Не дівчиськом я стала, а – жінкою.
Таємниця – сімейний куточок наш
І обійми пускаєм, мов паростки.
Розуміємо ми з напівпогляду,
Один одного читаємо думки.
Звуком слова ми тиші не зрушимо,
Вона вчить нас правдивої чесності.
Інформацію зайву заглушимо
І думками літаєм в небесності.
Я з тобою навіки у затишку.
Оберіг твій – цілунок з обіймами.
Ми стрічаємо ранок із чашкою,
Запашний, з аромоксамитами.
Коли любиш й відчуєш взаємності,
Жити, справді, стає набагато легш.
У життєвій молитві відвертості,
Вберегти, просим Бога, від зайвих «стеж».
