Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Моренець: ДОКІР НЕБА - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ПВО, 21.04.2016 - 22:21
А нас із Неба, в вічному дозорі,сканують очі правди... В них... – докір... Увесь вірш - сила слова. Неперевершено. Обираю. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Аж сльози підступили, так розчулили мене. Дякую щиро!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
От що дивно, Ганю: всі вірші, за які мені не соромно, писалися напрочуд швидко і легко, ніби на одному диханні, хоч вони, як правило, досить об'ємні. Тільки сліз виливаю чимало...Дуже вдячна Вам за слова підтримки. Вони додають сили. НАУМ, 23.03.2016 - 18:00
К НАСТОЯЩЕЙ ЖИЗНИ Письмо Титу 1:2 «на основании надежды на вечную жизнь, ту, что прежде давних времен обещал Бог, не могущий лгать,» Настанет время и не будет их, Могил и кладбищ, что таят унынье. Былое и не вспомнится тогда – Все возвратятся к вечной жизни. Мы до сегодня ввергнуты во тьму. Никто нам правды не раскрыл секрета. Мы в мире мифов и легенд живем И волею врага нам Библия была закрыта. Наука многого достигла на пути, Раскрыты колдовства и суеверья. Но силы зла запутали людей, Посеяли раздоры и смятенья. Сегодня экстрасенсы без конца, Как призраки средневекового виденья, Под робкое молчание попов Орудуют в толпе невежд и извращенцев. Пугаться суеверий ни к чему, Хоть многие невежеством забиты. Все человечество имеет шанс – Доступность Библии открыта! Читайте и задумайтесь над тем Кто мы такие, чьи мы дети. Бог на Земле порядок наведет…. И каждый за свою судьбу в ответе! НАУМ, 23.03.2016 - 17:58
Красива лірика, та прравди хто шукає....Всі, хто загинули, знов прийдуть до життя. Система зла в жорстокості минає, Нас Слово Боже вчить про вічне майбуття! "Воскрес і сущим во гробі життя дарував" Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, дивлячись новини, бачу протилежне: система зла й жорстокості розкручується на повну котушку по всьому світу.
Тетяна Луківська, 30.01.2016 - 18:29
плачу, а далі те ж саме, все більше очей з неба на нас зорять, дякую за вірш, за правду
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я також плачу, пишучи такі вірші. А як не плакати, втрачаючи молодих, прекрасних – найкращих. Дякую за розуміння! Шостацька Людмила, 25.12.2015 - 22:34
Захотілось заплакати від власного безсилля.Вже не повернути ніколи ті очі з неба.
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Їх вже тисячі...Мені вже погрожують за такі вірші, і в клубі тролі часом нападають, та не можу мовчати. Колись моя душа може зустрінеться з тими невинними душами, на своє виправдання зможу сказати: "Синочки, змінити не змогла нічого, але я не мовчала, мов вівця".
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лаконічно, а так багато сказано! Дякую щиро!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме так. Це – експромт, вибух. Рада Вас бачити. Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Живемо надією на краще...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Богданочко, сто років не спілкувалися Приємно хнову бачити.
Nino27, 27.10.2015 - 08:39
Доброго дня,Світлано!Не можу залишитись байдужою і не знаю навіть,як правильно висловитись.Так що вже вибачте.Ви так багато сказали цим твором,що аж дух перехоплює.Я прочитала зовсім пізно...під враженями ще досі.Тож пишу пару слів прямо з робочого місця(трошки не має часу)бо до вечора не можу чекати.Спасибі Вам велике людське.Дозвольте потиснути Вашу руку...Докір неба - це так правильно,що інакше не скажеш.Не можу уявити ,як виглядає ця людина ,що могла би залишитись байдужою...Ця тема,ця ПРАВДА болітеме завжди.."Давай помовчимо хвилинку,дружеВ память про тих,хто мав би право жити... Болить душа...істрашно дуже-дуже Сльозами горя цього нам не змити..." Хочу закінчити такими словами,це мій не дописаний вірш...Ще тоді у ті страшні часи...пережила і переплакала так ,що аж попола в лікарню.Та це дрібниці.Дякую,щиро Вам ще раз.Успіхів Вам!!! Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, Ніночко! Ваша хвилююча оцінка зворушує душу. Не знаю, як і дякувати! Здається, ми одинаково болісно сприймаємо все, що відбувається. Інколи, критична маса болю зашкалює, тоді я надовго замовкаю, ховаючись від світу, від новин серед своїх любих серцю квітів, яких у мене – море. Віддаю їм всю себе, а вони вдячно лікують мене своєю красою. Відтерпаю, оживаю... щоб знову хворіти подіями. Оце пишу Вам, а в голові вже крутиться вірш про цю ситуацію. Зараз його опублікую. Він народився завдяки Вам, Ніночко! Дякую Вам сердечно! Ніла Волкова, 26.10.2015 - 23:26
Полум'яний заклик до боротьби на місцях!Я горжусь, Світланочко, що у мене така сестричка по духу! Хай Вас Бог береже! З повагою Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нілочко, як я рада Вас бачити і читати Ваш теплий відгук! Дякую, сестро!
|
|
|