Який же видався святковий день сьогодні,
Під небом, де пливуть білесенькі хмарки.
Серед села діди присіли на колоді,
Накинувши на плечі фуфайки.
Хай і не модно, але ж де ті статки,
Хіба в руках, що в вічних мозолях.
І стежать, як розміщують палатки
За кандидатів, на об'їзжених шляхах/
А ті всміхаються з світлин, немов герої
З якогось голлівудського кіно.
Конем підступним спаленої Трої
Їх знову до країни занесло.
І обіцяють, що наступить рай,
Молочні ріки і кисільні береги.
За нього лиш ти голос свій віддай,
І манну із небес лопатою греби.
Та мудрії діди обіцянкам тим знають ціну:
"Хай балотуються, не наробили б лиш біди,
Й ще більше не спустошили країну."
А що дідам? У них своє життя.
Морквина і картопелька в коморах.
Смішні їм депутатські каяття,
Замішані на грошових офшорах.
А в світ таки приходить день Святий:
"Із праздником, жінки, діди і діти".
І сонця промінь - край мій дорогий
Своїм теплом зуміє обігріти.