Код нації?, -спитаєте, - що це?
Це єдність духу, мова наша це.
Це чисте небо, в полі колоски,
Сміються діти, чутно голоски.
Це - діти мужніх козаків,
Вкраїни рідної захисників.
Її майбутнє, що до волі нас веде,
І не байдуже рідне серцю все.
Це українські батьківські пісні,
Що вечорами сім’ями співали,
Вінки, що на Купалу запускали,
Колядки, всі народні голосні...
Це вишиванки в рідній стороні,
Що вишивала матінка мені.
І вишиваючи, ниточки замовляла,
В орнамент оберегом укладала
На долю кращу у світах чужих,
На захист від поганців злих,
Щоби здоров’я в тілі збереглося,
Щоб все, що хочеться в житті, збулося.
Чи це не код? - тепер спитаю я,
Коли збирається уся родина,
Як народили доньку ви чи сина,
Щоб у віках продовжити своє ім’я.
Де прадід-дід онуків научає,
Як рідну землю обробляти
І Україну захищати.
Онук тим часом підростає...
А скільки згинуло ріднi?!
Коли голодомору ми зазнали,
То Україну з серця не прогнали,
Залишились її дітьми.
І через терни до зірок ішли
З знаменом рідного народу,
Виборюючи волю та свободу,
У Вітчизняній полягли війні.
Єднання, мужність - ось наш код,
Коли пліч-опліч захищаєш
Свою Вкраїну, свій народ,
Загинути за них бажаєш.
Без краплі страху захищаємо своє,
Що серцю українця миле, рідне,
Бо воля й правда в українців над усе,
І мирне небо, синє-синє...
Коли щебече в школі дітвора,
І їх майбутнє зігріває душу,
Бо Україна - Батьківщина це моя!
Її кохати й захищати мушу.