Про що мовчать сумні солдата очі?
Про те, що вам не варто говорить:
Про жах війни, про молитвИ щоночі,
Про те, як тяжко друзів хоронить...
Що сховано за посмішку солдата,
Таку гірку, що сльози на очах?
Останнє слово мудрого комбата...
Чи власний непоборний дикий страх...
Страшна війна так швидко все змінила...
Чому черствіють молоді серця?
Мов ангели, що в них забрали крила
Й тепер нема до неба вороття...
Ми мовчимо, немає що казати,
Бо ви не хочете бачити наш світ,
Бо ви не хочете з нами помирати,
Вам рано ще писати заповіт...
Прокинсь, народ, до вас кричать наші очі,
Та ви ж сліпі, і не бажаєте зріть...
Оглухли ви, лиш молитесь шоночі,
Та не за нас, а щоб собі пожить...
Ми мовчимо, щоб ви таки почули,
Щоб ви відкрили злякані серця:
Згадайте нас, ми ж вас не забули,
Ми для вас виборюем життя!