Закохана у очі юнака,
Вона на нього дивиться,Струнка.
Обличчя мов у Аполона,о Краса,
А очі мов би та роса.
І голос ніжний,немов пташечка тремтить,
В її житті це найщасливіша мить.
Вона говорить,що його кохає,
А він немов би любові не помічає.
Вона не знає ,що це всього симпатія,
І в неї просто бурхлива фантазія...