|
Минає осінь і зима, минають швидкоплинно пори року,
а день живе, немов весна, пробуджуючи життя шоразу знову,
немов, той фенікс, що знайшов секрет безсмертя в цьому світі,
що відкривається для нас щомиті.
Його вбрання, немов смарагдові, небесні лати,
а в ножнах золотий булатний меч, шолом, мов найпрекрасніші у світі шати,
його лиш вид, як ідеал, в якому все таке знайоме,
а міць його, дев'ятий вал, що ось захлине корабель, і він потоне.
І небо ясне та блакитне, мереживом засипане легким,
немов вітрило, що несе в діброви,
немов його лазуровий щит.
Цей образ світлий, золотавий, мов той шедевр,
та картина, що постає в житті могутньо кожну мить,
немов чарівний, величавий, що розпалює цілеє небо, мов блакить...
ID:
611631
Рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата надходження: 06.10.2015 16:22:46
© дата внесення змiн: 06.10.2015 16:22:46
автор: Дмитро Кудрявцев
Вкажіть причину вашої скарги
|
