Думи прийдуть в злу хвилину,
Заберуть і крихти сил,
Шляхи, що обирали, нині,
Приведуть лиш до могил.
Розтоптавши те, що було,
Зруйнувавши майбуття,
Ми шукаєм собі правди,
А її уже нема.
Зупинитись, подивитись,
Пощо смерть у небутті,
Лиш спинитись, не змиритись,
Хоч у темряві змогти,
У минулому лишити,
Знайти сили у собі,
Старі рани загоїти,
Забути мов в страшному сні.
Вечір перейде в світанок,
Вітер болі забере,
Рука, що вчора була квола,
Пальці у кулак стисне.
Ген там сходить сонце правди,
Над садом ненависті й тьми,
Земля зі сходу і на захід,
Без кайданів та зими.
