Сиджу я на уроці,
Що тягнеться, як рік,
Аж смикає у оці
І коле правий бік.
Домашню не зробив я,
Гатило аж в висок,
Коли у клас ми вбігли,
Як пролунав дзвінок.
Тут вчитель в клас заходить,
Відняло мову всім,
Аж ходуном все ходить
У серденьку моїм.
Журнал уже відкритий,
І список учнів там,
Ох як же пережити
Цю мить жахливу нам!
Шукаєм день вчорашній,
Так, що аж дрижимо
Бо зараз же домашню
Учителю здамо.
Журнал він відкриває,
Мовчання хвилин шість,
Так довго він шукає,
Хто ж зараз відповість.
Це відчуття - не діло,
Як молот, серце б'є,
А раптом він поцілить
У прізвище моє?
Поцілили так близько,
Аж похолов мій ніс,
Сховався я так низько,
Під стіл ледь не заліз.
Молився я швиденько,
Думав, мені кінець,
Я ж друзі, Овсієнко,
А вийшов Оксинець.
Цей хлопець дуже добре
Домашню готував,
Він впевнено й хоробро
Всіх інших рятував.
Аж до цієї миті
Нас всіх перетрясло,
Клянусь, все буду вчити,
Від серця відлягло.
Попадали на парти
Ми головами всі,
Бо це були б не жарти,
Недобре аж мені.
Сиджу, вже нова тема,
Сиджу, немов в раю,
Залишили проблеми
Голівоньку мою.
На завтра підготуюсь,
Все вивчу понад край,
І спокій я відчую,
Це буде справжній рай.
Бажаю я всім учням,
Завжди уроки вчіть,
Хай вас ніщо не мучить,
Вперед завжди ідіть.
Як зробите домашню,
Все добре в вас буде,
Бо, друзі, день вчорашній
Не знайдете ніде!
ID:
610719
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 01.10.2015 23:30:57
© дата внесення змiн: 01.10.2015 23:30:57
автор: Дмитро Овсієнко 86
Вкажіть причину вашої скарги
|