А ти пробач, прости за все…
Мурашками біжать по тілу,
За все що було, і за те…
Що доля швидко розлучила.
За мить прекрасну у житті,
Що дарували тільки радість,
А ти пробач, прости мені…
Що став я тінню повсякчасно.
Що я нічого не забув,
Бо в серці щільно приховалось,
Немов щаслива казка - сон,
Хоча й вже інша ця реальність.
Пробач за те що покохав,
І першим кроком написав я,
Бо тільки щастя лиш бажав,
Шалено в тебе закохався.
Пробач що квіти дарував,
Від серця щирі подарунки,
Мені достатньо було лиш,
Від тебе теплих поцілунків.
А ти пробач, і не зважай…
Хоч я для тебе іншим стану,
Бо ти моя, моя печаль,
Що в серці робить моїм рани.
І час минає, дні біжать,
Та лиш життя все пам’ятає,
Усе що було в перший раз,
Нажаль ніхто не забуває.
21.09.15 р. Отченко А.А.
