Вона була із смаком кави.
Закутана у тисячі думок.
Їй було байдуже,як в кого справи...
Любила джаз, і не терпіла рок.
Вона була ,мов з оксамиту.
Закохана в життя і кольори.
В очах горіли камені нефриту.
Ішла вперед, дивилась догори
Любила дощ,химерні буревії
Щоб планером злітати в небеса.
Шукала зустрічей , мить ейфорії
Витесувала радість. Чудеса.
Вона була одна. На диво.
Стривожена життям,чи б пак людьми.
Всміхалась,розкуйовджена,так щиро.
Приземлена, із білими крильми.
