Любистком ляжу
на твою м'якеньку руку.
Промінням сонця
я навію теплі мрії.
Я стану твоїм вирієм розлогим,
а ти - моєю птахою надії.
Ми будемо купатися в
просторах неба.
Ти будеш пролітати наді мною ...
Дощі нам стануть занавісою.
Весняной, літньою, а інколи
й холодною зимою.
Холодним вітерцем дотронусь
до твого обличчя я.
Але слова мої зігріють
твою душу.
Ти обернешся й зрозумієш,
що одна. Без мене ти,
а я як вітер - пролечу по небі,
пролечу... і все віддам
заради Тебе. Та не зігрію
власну душу.
