Засмучений вечір принишк біля хвіртки.Рідненький...
Прохолодою дише осінньо-багряна пора.
Запрошує друзів паруючий чай. Посиденьки
зігрівають під шурхіт листків... календаря.
І цифри спішать, ненароком забувши про втому, -
мій новенький годинник зі стіни, час-від-часу, кива.
Ці відверті розмови - присмак, до болю, знайомий.
Де була́ б я без вас, мої друзі й моя сім"я?
Ми здолали цей рік - ВИ і я. А було́ ж так не просто.
І не раз, при розмовах, не гасилося світло всю ніч.
Була радість - на всіх. Було горе. Були і сльози.
Були й відчаю дні, із самотністю віч-на-віч.
Та завжди ми могли ухопити простягнену руку,
і проблемам буденним сміливо сказати :"Прощай!".
Не руйнує душевних зв'язків наша літня розлука.
Ви знімайте шарфи! Там - на кухні - паруючий чай.