Пристрасть пекельного танго
На сцені нових поколінь,
Яке ти танцюєш, мов янгол,
Піднімаючись, поволі, з колін.
Ніжна на дотик, мов лебідь,
Торкаючись ногами паркету,
Немов летиш все ще в небі,
Мов муза нового поета.
Шалений такт нового модерну
Б*ється із серцем твоїм в унісон.
Ця сцена для тебе – занадто мізерна,
Та інша для тебе - лиш сон.
Полонянка талану, підбита птиця,
Забута навік на побитих паркетах.
Шалена та пристрасна, мов чарівниця -
Зірка занадто коротких злетів.
Ти сидиш за вікном зі сталевих грат
У власному світі зі сцени.
Давно божевільна, забута стократ
І дивишся сумно на клени…