Кричи! Тебе ніхто не почує...
Бо хтось правдою жонглює,
Комусь весь світ в'язниця,
А комусь пустощі,дурниця.
І крути і навіть не крути,
Гострі й тупі навколо кути,
Тупих же звісно більше,
І це кому краще, гріше.
Люди в рОжевих "очках",
А що далі рожі? Страх.
І думаєш, "куля лиш схамене"
Але тоді тіло вона вже прош'є.
І розум раптово буде в голові,
Неймовірні думки, чисті й нові,
Але до чого тупим треба бути,
Все життя це прагнути забути.
А потім дивом,коли все пізно,
І останній дзвін задзвоне грізно,
Згадати накінець,"все брехня",
Що все навколо нас,це маячня.
Але,але,але,то вже запізнився,
Лиш тіло,весь ти,що залишився.
Кожен так покине дурнуватий світ
Як покидають вже сотні тисяч літ.
ID:
603991
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 03.09.2015 21:27:40
© дата внесення змiн: 03.09.2015 21:27:40
автор: Rocusan
Вкажіть причину вашої скарги
|
