Чомусь стривожена.Одначе.
Усім всміхаюсь .Серце плаче.
Ні, не від туги, не від болю.
Не за Вкраїну . не за волю.
Воно кричить і промовляє
Гірка сльоза лиш помагає .
Затихнути і зрозуміти...
Ну, не можливо нам так жити -
усі блазнюєм,щось шукаєм
нікому ми не довіряєм
захоплені від грошей "влади"
не боїмось гріха і зради.
Зате ми боїмось дружити,
і щиро ближнього любити.
Так сумно .Важко. Серце плаче.
Чому так сталося одначе?
Невже усім в котлі горіти.
Тоді навіщо було жити?
навіщо з любові родитись?
Щоби ненависті навчитись???