Скажіть, за що мій народ,
Повинен віками страждати?
Людей, за сильний дух -
Саджають за грати.
Всі нові при владі -
Мріють весь світ Україні відкрити,
Самі того не розуміючи -
Проливають людську кров собі на руки, яку ніколи їм не змити.
І розділена країна, на дві частини,
Частини "цілої" країни, ніби вороги.
І ніхто з тих не хоче йти,
На дружні, спільні діалоги.
Щоб поєднатись, зрозуміти,
Як далі, нам, щоб краще зажити
Сили свої завше зміцнити,
Як забути, погані ті, лихі часи.
Як Шевченко Бога просив, молився
У своїх віршах і думках -
За незалежність українців,
І волю в їх словах.
Так, простягнімо, ми одне одному теплі руки,
Хто як не ми, зможемо бороти, як не разом -
Ці страшенні часи й муки,
Збудувати нову Україну, за ідеальним образом!
