Україно!
Україно! О, земле стражденна й свята!
Ти ж бо вірних синів породила!
Їхні рани мов рани Христа
Тебе кров’ю не раз окропили
Збережи ти навіки їм славу
І цю жертву їхню святу
Що неволі нас всіх позбавить
І подібними зробить Христу!
Я не буду про тебе читати із бромом
Хоч тривожний літопис століть
Ти для мене завжди будеш домом
Що стояв віддавна і донині стоїть
І не зможу все те забути
Що навіки в мені поселилось
Рідну мову в дитинстві почуту
Й «Отче наш» яким мама молилась
