|
Що ж, що написано, те написано, навіщо того цуратися? Навіть якщо це й така старизна, наче це хтось інший писав.
І.
Щось вигадати треба для нового зльоту,
А поки ми заручники орбіти нашого польоту!
Рвуть вікна гранати,
Літають частини тіла і лати!
Земля у повітрі,
Запах крові у ніздрях!
Блимає сонце в очах,
Наше щастя на різних полюсах!
Час від часу об’єднати хочеться полюси,
Знищити всі мінуси, залишити плюси!
Уявлення не маю чи тебе десь бачив,
Чи ти бачила мене, чи щось для тебе значив.
Приспів:
Я присвячую це тобі!
Тобі, що є світлом в моїй голові!
Я присвячую це тобі!
Тобі, яку втратив давно
Чи не зустрів іще!
Ти тендітне маленьке добро,
З яким стає краще!
ІІ.
Чи зустрінуться колись полюси наші,
Чи пересіклись і розлетілись вже вони!
Це не важливо, я знаю, що ти є!
Ти не втрата, ти моє майбутнє!
Іноді чую твій запах,
Він ховається у весняних квітах!
Чую його й влітку,
Коли розкушую черешню солодку!
Твій дух я відчуваю в кожну пору, цілий рік,
Твій голос тонкий чую в течії шумних рік!
Неможливо вже чекати, де ж ти, люба?
Невже тебе не зустріну, невже доля така люта?!
Зустріну, побачу, доторкнусь легенько,
Прошепочу ніжно на вушко тихенько…
Приспів:
Я присвячую це тобі!
Тобі, що є світлом в моїй голові!
Я присвячую це тобі!
Тобі, яку чекав давно,
Нарешті зустрів уже!
Ти тендітне маленьке добро,
З яким тепло дуже…
ІІІ.
І вибух полюсів розвіє самотності тугу!
Подарувала ти шалений спокій, складну простоту!
Володієш і наділяєш інших чимось неземним!
Якби тебе втратив, не змирився б з вироком таким!
Тебе іще не знаю,
Ти надія в моєму серці, я надію зберігаю!
Ти повінь, заметіль та спека –
Від природи не далека!
Мою погоду робиш, природню силу маєш,
Її усю красу в собі втілюєш!
Ти весна моя! Ти весна…
Лютий 2012.
ID:
599347
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 13.08.2015 07:33:47
© дата внесення змiн: 13.08.2015 07:33:47
автор: Dingo Барський
Вкажіть причину вашої скарги
|
