І життя то не дар,
якщо навкруг повно почвар,
набрид звичний перегар
всяких недолюдей чи їх примар.
Набрид самопіар,
який влаштовує, типу мене, нікчемний комар.
Життя зовсім не дар,
коли черговий тяжкий удар
приходить від самого себе,
бо в тому внутрішня потреба.
Існування повне запар,
коли зовнішня потреба проти
істинної виступає грубо.
І не може бути жодних чар,
коли на ці потреби у наступі
ще йдуть потреби внутрішні.
Закрити б ці проходи в приступи,
закрити себе. Смішно?
07.08.2015. Вдстк.
