ТАМ БІЙ ІДЕ
Там бій іде. А я тут у поту
Збираю хліб, складаю у загати
Думок тривожних звичну гіркоту
Та поміч – невідомому солдату.
Тут жайвір заливається в полях.
А там у хлопців – лічені хвилини,
Від вибухів здригається земля,
І сонце – як надкраяна хлібина.
07.08.2015
***
В ПОЛЯХ ВІЙНИ...
Над згарищем не пролітає птах...
Метал іржавий - справжня домовина.
Гарячий вітер іноді хита
Побляклий прапор - схилену стеблину...
Та чорні сльози росяні часо́м
На спраглу землю по броні стікають...
Останній подих. Вибух. Вічний сон.
...А вдома матері іще чекають...
07.08.2015
***
ПОБРАТИМУ
Повернення додому – світла мить,
Ось-ось вони – хвилюючі хвилини…
Мій побратим зажурений стоїть,
А карі очі – чорні, як вуглини.
В душі, на денці, біль війни несе,
Бо спогади - як незагойні рани.
Ти дай їм, Боже, жити - попри все,
Неназваного бою - ветеранам.
07.08.2015
***
ПОВЕРНУТИСЯ З ВІЙНИ
Ніч. Я без «броніка», без зброї.
Квартира. Вікна. Дві стіни.
Заснути можу тільки в строї,
В якому я прийшов з війни.
На ліжку донька спить «клубочком»,
Дружина бачить другий сон…
…В думках ми знову взяли «точку».
Крізь гуркіт – вибух! І полон.
І ось я вдома. Справді – вдома?
А в голові триває бій.
Важкі повіки душить втома,
Та я готовий знову в стрій!
Щоб опір ворога зламати,
Прогнати з рідної землі.
Щоб мирно жили батько й мати,
Щоб діти бавились малі,
Нам треба впоратись з бідою.
Повстали доньки і сини,
Щоб переможною ходою
Ми повернулися з війни.
14.06.2023