Любов і сонце, квіти і весна,
Метеликів грайливих дивні танці,
Блакить небес та темна ніч без сна...
Яка же гарна ти у вишиванці!
Немов би ти в собі зібрала світ
З його красою та його душею,
Де щастя птахом проситься в політ,
Де квітнуть маки, айстри та лілеї,
Де на освідчення тобі бракує слів,
І все, що треба, вимовляють очі,
Де в пристрасті ти б раз по раз горів
Від ранку до самісінької ночі.
І ці п'янкі, шалені диво-сни,
І посмішка щаслива поруч вранці.
І ніжний доторк справжньої весни.
Яка же гарна ти у вишиванці!