Ми колись розминулись у місті чужому,
Розважалися по́різно хто як хотів...
І дорога в тролейбусі мрій, що додому,
Поєднала нас ближче, ніж небо птахів.
І початок поклали слова про погоду,
І фіксація нас молодих в фотоплівці...
Та хто ж знав, що прихована автопригода
Відіб`ється коханням в тоненькій листівці.
І тепер ми удвох на розбитій машині,
Покидаємо вулиці кинуті й знов...
Я ховаю від себе реальність у скриню,
Що розсипала повністю слово "любов".
Всі криштальні слова підхвачу у повітрі.
Твої родимки ніжні на сильних руках,
Будуть спогадом чистим у темній палітрі,
Стануть болем глибоким в чиїхось думках.
● Sunguns – Портрет ●
Бесподобно, ударяет, и отзывается слева в груди небольшим болезненным спазмом. От таких произведений, как Ваше, можно прочувствовать что такое сердце - .
Магия. Спасибо Вам
Karo відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ух ты! даже так)я рада, что это произведение не оставило Вас равнодушной!)) Заходите, буду рада общению