Добраніч! Вже годі веселитись проти ночі,
Хай ангели тобі навіють сновидіння;
Хай серце сповнить мир і розуміння;
Хай після сліз спочинуть твої очі.
Добраніч! І кожна мить, проведена зі мною,
Хай л́ишить звук солодкий і дзвінкий,
Звучить для тебе – теплий і легкий,
Щоб і у снах був поруч я з тобою.
Добраніч! Я хочу, щоб очей не відвела -
Поглянула на мене… не хочеш.. кличеш слуг?
Добраніч! Ти зачинила двері і втекла…
Не дивлячись на те, що я твій друг…
Ти зачинила двері, як тепер нам бути?
Добраніч! – знову повторю,
щоб не змогла заснути.
Оригінал Адама Міцкевича:
Dobranoc! już dziś więcej nie będziem bawili,
Niech snu anioł modrymi skrzydły cię otoczy;
Dobranoc! niech odpoczną po łzach twoje oczy;
Dobranoc! niech się serce pokojem zasili.
Dobranoc! z każdej ze mną przemówionej chwili
Niech zostanie dźwięk jakiś cichy i uroczy,
Niechaj gra w twoim uchu, ą gdy myśl zamroczy,
Niech się mój obraz sennym źrenicom przymili.
Dobranoc! obróć jeszcze raz na mnie oczęta,
Pozwól lica. - Dobranoc! - Chcesz na sługi klasnąć?
Daj mi pierś ucałować. - Dobranoc! zapięta.
Dobranoc! już uciekłaś i drzwi chcesz zatrzasnąć.
Dobranoc ci przez klamkę - niestety! zamknięta!
Powtarzając: dobranoc! nie dąłbym ci zasnąć.
красивий вірш! 
нажаль мовою оригіналу не володію, тільки трошки можу зрозуміти 
