***************************
Колись я закохався в неї,
Мені перед очима
Цвіли чарівнії лілеї,
І за казковими дверима
Крайці зникали
Білой шлеї.
Мені тоді так думалось,
Що неможливо жить без неї...
Коли щезала раптом ти,
Мені здавалось: світ блідий.
І більш не бачив я краси -
Я був сліпий.
Я сліпнув наче!
І що до того! моє серце плаче,
Розбите на скалки,
Бо знов любов-пусті казки!
07.09.1998 р.
Час іде, події і люди змінюються. Щиро написали від душі.
Ростислав Сердешний відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Олесю. Люди, дійсно, змінюються. Менше залишається ілюзій, а то й зовсім зникають. За гроші тебе люблять мільйони або роблять вигляд (принаймні, поки вони є в тебе), а от без грошей симпатію зберігають одиниці. Таких людей варто цінувати.