Спокушала хрюшу Нюшу,
біленька спідничка з плюшу,
що висіла на вітрині
у сусіднім магазині.
Каже старший брат Петруша:
«Не потрібно білу, Нюша.
Давай купимо темненьку,
в ній тобі буде гарненько».
«Коли гроші свої маю,
на що хочу – витрачаю.»
Не відмовив брат сестричку,
одягла білу спідничку.
Ще й вчіпила білі стрічки
і подалася до річки.
Там жила мала теличка,
двоюрідна їх сестричка.
А назустріч – летить м’ячик
(хвіст скрутився у калачик).
Геть забула куди йшла,
розпочалась справжня гра.
На болоті посковзнулась,
аж п’ять раз перевернулась.
Вибралася на місточок,
Зачепилась ще разочок.
Як добралась до телички,
колір інший був в спіднички.
Так хотіла похвалитись,
а нема на що дивитись.
Сотню раз спідничку прала,
білою вона не стала.
І сказав тоді брат Нюші:
«Білий одяг - не для хрюші».