Той тиждень травня в маренні.
Бліда. Не на свої роки змарніла. Молилася.
Від сліз набрякли очі сині.
Надія, що Бог-гуманіст розсудить в серці гніздилася.
Крихти в роті не мала, час-від-часу просила попити.
Одержима. Без перестану «Господи, дай йому жити!...»
З того тижня у червні стало відомо одне-
Насправді ні початку, ні кінця не існує.
Насправді цілковита дурня народження і смерть.
Це все умовність без добра і зла.
Все в тобі: вистраждане світло й непроглядна пітьма.