Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ганна Верес (Демиденко): Синочку мій, прости - ВІРШ

logo
Ганна  Верес  (Демиденко): Синочку  мій,  прости - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 3
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Синочку мій, прости

Ганна  Верес  (Демиденко) :: Синочку  мій,  прости
Був  ранок,  весняний  і  незвичайний:
На  призьбі  хати,  що  тулилась  край  села,
Знайшли  корзину  люди  із  речами,
Там  найдорожча  знахідка  була  –
Мале  хлоп’я,   із  ланцюжком  на  шиї,
Що  мишкою  лежало  між  речей,
Ледь  кучеряве,  носик  –  з  горошину,
І  сонечко  сміялося  з  очей.
Господарі  були  не  молоді  вже
І  мали  донечку,  якій  п’ятнадцять  літ.
«Хай  на  одну  дитину  стане  більше,  –
Господар  рік,   в  солом’янім  брилі.
Важкий  той  час.   Був  голод  на  порозі,  
Та  вже  такий  наш  був  і  є  народ:
За  діток  він  у  батьківській  тривозі
Й  ніколи  не  зважав  на   зайвий  рот.
Павлом  назвали  хлопчика  малого,
Немов  від  Бога  мав  собі  ім’я,
Записане  в  сердечку  медальйона.
А  прізвище  –  нових  батьків  прийняв.
Так  він  і  ріс,  доглянутий  і  ситий.
В  сім’ї,  де  віра,  праця  і  добро,
Навчився  і  рубати,  і  косити,
І  пасти,  й  дарувати  всім   тепло.

Його  літа  обпалені  війною,
Жорстокий  голод  хлопець   переміг.
Збулася  мрія.   Не  була  вона  земною:
Став  льотчиком  він.  Матері  до  ніг
Вклонився  низько,  що  раніш  сестрою
Була  йому,  коли  малям   знайшли.
Це  не  було  якоюсь  диво-грою  –
Батьки  старі,   за  межу  відійшли.
Таких  колізій  у  житті   багато,
Коли  батьками   сестри  і  брати
Ставали  меншим,  будували  хати.
Допомагали    рідних  віднайти.
Павло  літав.  Дружину  мав  і  діток,
Провідував  щоліта  і  село.
О,  як  вона  могла  тоді  радіти!
Рідніших  же  в  матусі  не  було.
		
І  раптом…  у  одну  з  його  відпусток,
Коли  Павло  приїхав,   до  двора
Зайшла  старенька.  «Пес  мене  пропустить?  –
Спитала  тихо.  Поряд  –  дітвора.
Вологі  очі  і  волосся  сиве,
Глибокі  зморшки   –  то  життя   печать.
Була  колись  вона,  мабуть,  красива.
Зайшла  до  хати  і…   Ну,  як  почать
Розмову, непросту  для  неї  й  віку!
Та  й  шлях  сюди  долала   непростий.
Розповіла  про  втрату  чоловіка.
І  до  Павла:  «Синочку  мій, прости… 
Каралась  я  усе  життя  й  шукала,
Нарешті  стріла  очі   я  твої,
Про  зустріч  цю  я  мріяла  роками,
Ба,  навіть  ямки  на  щоках  мої…»

Хотілось  ще  добавити  старенькій,
Адже  складала  річ   цю  все  життя…
«Пробач,  та  в  мене  інша…  ненька,
Я  їй  завдячую  своїм  життям-буттям:
Освітою,  становищем,  сім’єю,
І  може,  й  не  твоя  у  тім  вина  –
Тебе  ж  ніколи  не  назву  своєю
Я  матір’ю,  бо  мати  –  ось  вона…
Та,  що  мене  з  маленького  зростила,
Плекала  долю  не  свою  –  мою,
Я  знаю,  що  вона  б  тебе  простила,
Та  я  на  інших  принципах  стою…»

Схилила  голову  старенька  сива  жінка,
Аж  згорбилась,  ступа  побіля  пса,
Не  бачила  ні  стежки,  ані  стінки,
Від  розпачу  з’явилася  роса…

Вона  ішла,  давно  згубивши  долю,
Не  чула  вітру,   весняних  пісень,
Не  знаючи  куди  –  у  невідомість,
Назавжди  втративши  в  житті  своїм  усе…
				28.11.2013.

			Ганна  Верес

ID:  586381
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 09.06.2015 13:59:02
© дата внесення змiн: 08.12.2015 22:24:37
автор: Ганна Верес (Демиденко)

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Юхниця Євген, Зоя Журавка
Прочитаний усіма відвідувачами (741)
В тому числі авторами сайту (16) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Лана Мащенко, 06.11.2015 - 19:09
Ганно, спасибі вам за ваші вірші. give_rose
 
korjovvd, 14.06.2015 - 06:49
flo13 прокувала зозуля свій вік
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за коментар. Важко зрозуміти, чому вона стала зозулею під час голоду. А Вам у подарунок мій вірш про зозулю:
Діалог про зозулю
– Кажуть люди, зозуля сива…
А ти бачив її, красива?
– Ні, не бачив ніколи й зроду.
Тільки чув у кінці городу.
– Звідки ж знаєш, що птах красивий?
– Бо я чув, коли був щасливий…
– Ну, а сива чому, розкажеш?
– Бо до кольору теж звикаєш.
– Посивіла ж чому пташина?
– Загубила колись дитину…
– Тобто сива – то від печалі?
– Доля в неї є незвичайна.

Як зозуля про це дізналась.
Своїм «ку» із верби озвалась –
Не могла вона задрімати,
Бо зозуля – нещасна мати.
Її серце коли горіло,
Темне пір’ячко… посивіло. 28.04.2012.

22 21 give_rose give_rose give_rose
 
РОЯ, 10.06.2015 - 13:10
Скільки таких доль по світу розкидано!.. 17 frown Молодець, Ви, Ганно! 16 Хай буде наукою-повчанням для інших! 16 flo11
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я думаю. володар слова і має турбуватися про долі людей, держави. природи, світу. 16 give_rose give_rose
 
Ілея, 09.06.2015 - 23:25
Надзвичайно трепетний,повчальний твір...за добро.турботу, за любов щиру завжди отримаєш віддяку... 16 39 flo18
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я теж так мислю 23 22 21 19 . Рада, що маю однодумців.
 
горлиця, 09.06.2015 - 18:12
Надзвичайно зворушливий вірш. Трошки нагадує "Наймичку" Т. Шевченка. Ви вдало описали трегедію 33их років. Хоч може і не думали якраз про це лихо. frown frown frown cry 17 16
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Горличко, дуже вдячна за коментар. Я справді думала про трагедію 30-х, як правило, у критичні історичні моменти виявляються найбільш яскраво людські риси. Так і тут: І матаринський обов*язок. і щира українська душа, і проблема відповідальності за скоєне
і т.д. Я взагалі люблю писати сюжетні вірші. 16 16 give_rose 17 17 39
 
Зоя Журавка, 09.06.2015 - 16:29
cry cry cry До сліз... 17 17 17
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Значить, Ви, Зоєчко, чуйна людина. І це прекрасно! У цього твору є життєва основа, а я трішки добавила, надала поетичної форми і ось результат... Щиро вдячна за візит. 16 21 23 19
 
Tetyana_Shulga, 09.06.2015 - 16:14
12 give_rose
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі! 17 give_rose friends
 
Shevchuk, 09.06.2015 - 14:57
Так! Ви даруєте усім тепло.
12 give_rose
 
Ганна Верес (Демиденко) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені дуже приємно, що Ви такої думки про мої твори. Легких і світлих рядочків Вам. 16 16 give_rose 22
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: