Навіяне "Вместе с тобой улетели стихи" Маргарити Шеверногої (Каменевої)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585620#com2476515
Колеса хутко змотують асфальт
І тіні, що вляглися на дорогу.
Не повернути, що було, на жаль,
І трохи сумно на душі від того.
Обабіч шляху вишні одцвіли,
І час опалі пелюстки змітає.
Колись були ми разом - я і ти,
Тепер є я, є ти, а нас - немає.
Дорога вперто мчить за небосхил,
А ти від мене далі... далі... далі...
Зникають спогади, неначе пил,
Слідами стаючи на магістралі.
05.06.2015р.
Вчувся мені у цьому рядку натяк на опалу...
Але ж час - милосердний лікар...
Мазур Наталя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хто читає і думає, той, напевне, знає відповідді на перші два запитання.
Час дійсно милосердний лікар. З часом починаєш усе, що відбувається, сприймати філософськи.
Дякую, Світлано!