Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Лох Луйбе - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Заходбте....
Променистий менестрель, 16.06.2015 - 15:19
Який же чудовий верлібр виплив з під вашого неперевершеного пера в це літнє безкрає зелене море святого світлого творіння Бога - квітів...Настрою Вам і здоров'я!!! Всього всього))))))))))) Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Приємно тримати такий відгук!
Леся Shmigelska, 07.06.2015 - 10:17
І вірші мої кострубаті – вітрилами,І сон як смерть..........і цим так багато сказано.... Віталій Назарук, 07.06.2015 - 08:00
Жити, любити життя,любити свою землю, любити світ - це і щастя людини!!! Чудові Ваші твори!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння!
Олекса Удайко, 06.06.2015 - 15:19
Картини - думки, малюються легкими мазкам, аби дати можливість читачеві самому взяти участь у творенні неймовірно глибокої поезії лірика, філософа, історика, гуманіста, закоханого в життя Шона Маклеха! Браво, Шоне! Якось загляньте, Шоне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494987 zazemlena, 06.06.2015 - 12:27
заміри сьогодення змінились...нас бентежать уже не неймовірні пригоди далеко від батьківщини, а неймовірний мікросвіт, що оточує, що дарує почуття щастя і підкреслює собівартість, який тільки вмілий споглядач може осягнути як макросвіт своєї долі
Микола Серпень, 06.06.2015 - 08:38
Все намагаюсь розгадати природу Вашої, такої неймовірної, поезії. Хто з нас колись не пірнав у траву і не задихався від охоплюючих при цьому почуттів. Але знайти спосіб сказати про це, і так щемляче, і ніби ні про що. Ваші епіграфи, як мітки - до якої границі відчуттєвого пізнання буття уже хтось доходив, і Ви ніби-то кожен раз пройдете трохи далі...
ЛІРИК, 06.06.2015 - 00:52
а я про іншого лоха подумав)) трохи стилістика міняється в порівнянні з минулорічними зразками.але манера письма- недосказаність. тихий смуток. яскравість є. такий термін є - впізнаваність. бо на літклубі колись казали - оригінальність мислення.
|
|
|