Покушані губи - сліди від твоїх поцілунків.
Тримається запах від твого спітнілого тіла.
Я так не хотіла вступати з тобою в стосунки...
Але не змогла, я не зуміла...
Я розбиваюсь на тисячі дрібних шматків,
Вбиваю у собі голос розуму, совість.
Кожен день починаю все з нових і нових листків,
Іду щогодини душею на сповідь.
Без тебе життя - чорно-біле кіно,
Де я - глядач, серед сотні спустілих стільців.
Забути бажаю, дістану вино
Й полину туди, де ми разом...до інших світів.
А місто спить своїм смертельним сном
Й не хоче прокидатись у цю страшну реальність.
Немає в ньому місця для нас ТРЬОХ...
На жаль, я все ще пам'ятаю про моральність...
