Ось і вона, та що прагла в доросле "далі"
Далі – в оте неосяжне, абстрактне, розмите.
Геть від заправок й будиночків заблукалих,
Старих пікапів і дзеркала в спальні розбитого.
Там була кава і жуйки зі смаком м’яти
Вечір, мов Каннінгем пише, вогкий й бузковий
Двоє лягли на траву, щоб дорослими стати
Дивились в небо, неначе їх хтось знемовив
Потім земля була круглою і оберталась,
Врешті вони перевірили це емпірично.
В її волосся якась дика квітка вп ялась,
Також, мабуть, не хотіла рости статично.
Вдома без неї вечеряли тато й мати
Осиротілі й старіші, якось раптово,
А колись двоє дорослими прагли стати
Там де бузок не ріс й небо було бузкове.
Де її вперше спіткало сакральне "далі"
Думка: пізнай, не зважаючи на поразки
Насіння з квітки десь впало і проростає.
Ліжко пусте, де їй мати читала казку.