Читати необхібно повільно, наче під наркозом, травкою чи ще чим, і затягуючи голосні, ніби співати народну зібрались ;)
Я йду
Неба не бачу
Небо заховалось
від нас
додому в себе
Я лечу
під Небом
Я лечу
під Небом
до Нього
мовчу
вже не треба
слів
слів
слів
і так зрозуміло
що мене чекає згуба
Небо втікає
Я за ним
навздогін
Небо питає
«Ти шизанутий, блін?»
P[z>N.
18.03.2015.
