Не вистачало б лиш тебе,
Та це загадка злої долі,
Вона немов мене веде,
На зустріч серця з самотою.
І діалог завжди один,
Думки і спогади шепочуть,
Не вистачало лиш сім’ю,
На жаль це все чого я хочу.
Але хотіння це одне,
Жорстока є ось ця реальність,
Гадалося б хотілось все,
Та я одне у всім вбачаю.
Не вистачало б лиш того,
Що теплим щастям обгортає,
Сім’я, одне лише Сім’я!!!
Це щастя крила розкриває.
І в вир підносить це життя,
Та кольором дарує барви,
Не вистачає так цього,
В реальності нажаль не має.
А.А. Отченко
